Оцінка російської наступальної кампанії – 24 липня
1. Головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський заявив, що російська армія за останні два з половиною роки суттєво збільшила кількість живої сили та матеріальних засобів для участі у війні в Україні. Але ця заява не свідчить про раптове збільшення чисельності російських військ в Україні, вона репрезенує труднощі з людською силою та матеріальними засобами, з якими ЗСУ стикаються протягом двох років.
В інтерв’ю британському виданню «The Guardian», опублікованому 24 липня, Сирський сказав, що російська армія зараз має 520 тисяч військовослужбовців, які беруть участь у війні в Україні, і до кінця 2024 року хоче збільшити цю кількість до 690 тисяч. Він зазначив, що бойові дії тривають на 977 кілометрах лінії фронту, загальна протяжність якого – 3700 кілометрів. Він підкреслив, що російське військове командування продовжує прагнути тактичних здобутків попри великі втрати в живій силі, а ЗСУ намагаються зберегти життя українських воїнів. Сирський заявив, що зараз російська армія має над ЗСУ перевагу в техніці 2:1 або 3:1, з 2022 року вона подвоїла в Україні кількість танків і БТР та потроїла кількість артилерійських систем.
Сирський порівняв поточний російський військовий контингент в Україні з кількістю сил часів початку вторгнення [100 тисяч осіб], і це підкреслює, скільки військових сил росія поступово укомплектовувала та перекинула за два з половиною роки війни. Початкові сили вторгнення були погано підготовленими, бо, за хибною оцінкою Кремля, вони мали у лютому 2022 року швидко скинути українську владу. Сирський зазначив, що українське військове командування зосереджено на вирішенні проблем з постачанням, щоб захиститися від триваючих російських наступальних операцій. Він підкреслив, що ЗСУ ведуть успішні оборонні операції, незважаючи на матеріальну диспропорцію між російськими та українськими силами.
Здатність росії поступово збільшувати кількості живої сили та матеріальних засобів в Україні у середньо- та довгостроковій перспективі стикнеться зі значними обмеженнями. Щоб підтримувати темп наступальних операцій в Україні та уникнути повного переведення російської економіки та суспільства на воєнні рейки, російська армія значною мірою розраховує на відновлену зброю і військову техніку радянських часів. Українська влада відзначає, що наразі росія виробляє недостатньо, щоб покрити поточні втрати обладнання в Україні.
У лютому 2024 року аналітичний центр Британського міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) повідомив, що росія, імовірно, зможе витримувати втрату понад 3000 бойових броньованих машин щороку протягом ще якнайменше двох-трьох років (приблизно до 2026-2027 років), якщо буде проводити реконструкцію радянської техніки, що знаходиться на зберіганні. Якщо російська армія має намір підтримувати теперішній темп операцій у середньо- та довгостроковій перспективі, то, можливо, російському уряду доведеться ще більше мобілізувати російську економіку та оборонну промисловість, бо росія вичерпує радянські запаси. Але незрозуміло, чи здатна її оборонна промисловість, навіть за умови ще більшої економічної мобілізації, виробляти достатню кількість техніки, щоб подолати високий рівень втрат. Імовірно, подальша економічна мобілізація може стати дуже непопулярною серед росіян, які переважно апатично ставляться до війни, поки вона не впливає на їх повсякденне життя, тож зміна політики може змінити внутрішнє ставлення до підтримки війни.
Постійні заходи росії з формування військ дозволяють її армії підтримувати поточний темп наступальних операцій та встигати замінювати особовий склад в Україні. Однак ці заходи поки що не дозволяють російській армії накопичити великі обсяги сил в Україні, і вона залишається неспроможною проводити посилені широкомасштабні наступальні операції. У грудні 2023 року президент росії владімір путін заявив, що у «зоні бойових дій» перебуває 617 тисяч російських солдатів – мабуть, маючи на увазі усіх військових у зоні «спеціальної воєнної операції», що включає тилові райони та райони базування у прикордонних з Україною районах росії. У червні 2024 року путін заявив, що у «зоні спеціальної військової операції» перебувають майже 700 тисяч російських військовослужбовців. Командувач Сухопутних військ України генерал-лейтенант Олександр Павлюк сказав, що станом на 3 травня в Україні перебувало 510-515 тисяч росіян. Чи зможе росія довго підтримувати поточні темпи формування збройних сил – неясно. Слова Павлюка і Сирського свідчать про те, що такі заходи генерують достатню кількість особового складу для підтримки поточного рівня заміщення втрат, але загальний обсяг російських військ в Україні збільшують не суттєво.
У заявах Сирського підкреслюється, що протягом останніх двох з половиною років ЗСУ успішно захищали та звільняли територію від росіян, коли мали багато живої сили та матеріальну перевагу. ISW продовжує оцінювати, що за своєчасної та відповідної безпекової допомоги Заходу ЗСУ можуть повернути ініціативу на полі бою та врешті створити умови для проведення як локальних, так і масштабних контрнаступальних операцій.
2. 24 липня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зустрівся в Гуанчжоу з міністром закордонних справ Китайської народної республіки Ван І. Сторони обговорили війну в Україні та потенційну роль КНР у її врегулюванні шляхом переговорів.
Обидві країни дали трохи різну інформацію про переговори. Кулеба підкреслив, що справедливий мир в Україні відповідає стратегічним інтересам КНР, і що, хоч Україна і готова «на певному етапі» вести переговори з росією, остання поки що не відповідає взаємністю. Ван, навпаки, зазначив, що обидві сторони – і Україна, і росія – продемонстрували свою готовність вести переговори «на різних етапах», але «умови і час ще не настали». Також Ван наголосив на бажанні КНР виступати в якості посередника та повторив китайсько-бразильський мирний план із шести пунктів, який пропонує провести мирну конференцію щодо війни, де будуть присутні як росія, так і Україна.
Припущення Вана про те, що і Україні, і росія готові розглянути певні варіанти переговорів, відображає загальну дипломатичну та риторичну лінію, спільну для КНР і росією щодо висвітлення теми переговорів, та сприяє поширенню російського наративу про те, що Україна відмовляється від них. При цьому ISW часто оцінює, що саме росія не зацікавлена у чесних переговорах з Україною на будь-яких умовах, крім вимог кремля щодо капітуляції України. Західні джерела також відзначають, що Китай намагався знецінити спроможність України створити міжнародну коаліцію партнерів, що ще більше підкреслює розрив між результатами, бажаними для КНР, росії та України.
3. 24 липня держдума росії прийняла поправку, яка дозволить російським командирам карати підлеглих за використання особистих засобів зв’язку та навігації на передовій. Це викликало традиційну негативну реакцію з боку російських ультранаціоналістів, а також деяких депутатів думи.
Декілька депутатів прямо виступили проти законопроєкту та закликали російських чиновників дозволити командирам на передовій мати вплив на військову політику. Ультранаціоналістичні милблогери продовжують широко критикувати поправку та висловлюють занепокоєння тим, що російські військові чиновники хочуть застосовувати покарання за використання персональних пристроїв для вирішення особистих конфліктів і придушення законних скарг від солдатів, які часто використовують персональні пристрої для запису та поширення скарг. Вони пророкують, що поправка може мати наслідки на фронті, де російські сили використовують незахищені пристрої для організації командування і контролю, логістики та бойових дій. Колишній український проросійський політик-сепаратист олег царьов прямо заявив, що поправка завдасть серйозного удару по іміджу міністра оборони росії андрєя бєлоусова, та заявив, що вона явно є ініціативою міністерства оборони. Інші ультранаціоналісти спрямували своє обурення на депутатів, зокрема на комітет державної думи з оборони та його голову андрєя картаполова. Депутатів звинувачують у тому, що вони не в курсі реалій війни в Україні, а на державну думу перенесли ворожість, яку ультранаціоналісти зазвичай резервують для міноборони.
Незрозуміло, чи зможе російське військове командування запровадити покарання за використання персональних пристроїв в Україні. Можливо, російським військовим буде дуже важко подолати залежність від незахищених персональних пристроїв при виконанні багатьох задач на передовій.
4. Служба державної безпеки Грузії повторює стандартні інформаційні операції кремля, спрямовані проти колишніх діячів грузинської опозиції та колишніх українських правоохоронців.
24 липня служба оголосила, що веде розслідування діяльності «колишніх високопосадовців уряду Грузії» та «колишніх співробітників українських правоохоронних органів» за організацію та фінансування спроб насильницького повалення влади і терористичних актів, у тому числі «підготовку до вбивства [засновника партії «Грузинська мрія» та колишнього прем’єр-міністра Грузії] Бідзіни Іванішвілі». Нещодавно служба висунула звинувачення декільком грузинським добровольцям, які служили у ЗСУ, у «змові з метою повалення уряду» та «тероризмі». Командир Грузинського легіону Мамука Мамулашвілі заявив, що грузинська влада оголосила у розшук близько 300 громадян Грузії, які служили добровольцями в Грузинському легіоні, але не уточнив, у яких злочинах вони звинувачуються. Служба державної безпеки Грузії у травні 2024 року звинуватила грузинів, які живуть за кордоном і воюють в Україні, а також інших опозиційних діячів у підбурюванні протестів проти грузинського законопроєкту про «іноземних агентів». У вересні 2023 року вона зробила необґрунтовані заяви про те, що колишні посадовці Грузії, співробітники української військової розвідки грузинського походження та грузини, які воюють у ЗСУ, готували насильницький переворот. кремль регулярно використовує наратив про «насильницький переворот» в Україні, щоб спотворити Революцію Гідності 2014 року та протести за інтеграцію України до Європейського Союзу, та звинувачує у протестах зовнішніх діячів. Заяви служби державної безпеки Грузії дедалі більше відображають риторику кремля.
Триваюча інформаційна операція служби державної безпеки Грузії, яка стверджує, що грузинська опозиція та українські діячі причетні до змови з метою насильницького повалення уряду, не лише сприяє інформаційним операціям кремля, а й має на меті надати партії «Грузинська мрія» карт-бланш у подальшому придушувати внутрішньої політичної опозиції. «Грузинська мрія» може спробувати залучити до цього росіян, щоб виправдати авторитарні законопроєкти про цензуру, які віддзеркалюють відповідні російські закони, водночас потураючи грузинській громадськості, яка загалом не довіряє росії, враховуючи, серед інших факторів, окупацію частини території Грузії. Також «Грузинська мрія» може цілеспрямовано зосереджувати свої інформаційні операції навколо спроби державного перевороту. Ступінь координації між кремлем і грузинським урядом, враховуючи їх дедалі більш схожу риторику, залишається незрозумілим, але Іванішвілі майже напевно має зв’язки з кремлем. кремлівські діячі схопляться за авторитарні імпульси «Грузинської мрії», щоб свідомо зірвати довгострокові зусилля Грузії щодо євроатлантичної інтеграції та просувати російські гібридні операції з розколу, дестабілізації та послаблення Грузії, незалежно від того, чи координує «Грузинська мрія» безпосередньо свої дії з кремлем.
5. 24 липня в москві під час замаху було поранено високопоставленого офіцера російської військової розвідки.
24 липня російська влада заявила, що громадянин росії євгєній серебряков приблизно о 2:30 за місцевим часом прикріпив до автомобіля саморобний вибуховий пристрій, який вибухнув близько 6:30, коли чоловік і його дружина завели автомобіль, серйозно поранивши їх. Джерела повідомили, що під час нападу постраждав андрєй торгашов, нібито старший офіцер російського головного розвідувального управління, який раніше служив у частині 45807 гру – відділі психологічних операцій, що безпосередньо підпорядковується начальнику гру. Спочатку російські джерела помилково ідентифікували постраждалого як іншого андрєя торгашова, заступника командира 89-го центру супутникового зв’язку, але той зробив заяву державним ЗМІ, що не має відношення до вибуху та не постраждав від нього. серебряков втік до Туреччини, куди прибув близько 9:30 24 липня, згодом турецька влада затримала його і готується екстрадувати до росії. Йому висувається звинувачення за двома пунктами щодо замаху на вбивство. російські ЗМІ повідомили, що влада розслідує причетність до замаху українських спецслужб, тож прокуратура може змінити звинувачення серебрякову на тероризм.
✅Ключові події
◾️Головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський заявив, що російська армія за останні два з половиною роки суттєво збільшила кількість живої сили та матеріальних засобів для участі у війні в Україні. Але ця заява не свідчить про раптове збільшення чисельності російських військ в Україні, вона репрезенує труднощі з людською силою та матеріальними засобами, з якими ЗСУ стикаються протягом двох років.
◾️24 липня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зустрівся в Гуанчжоу з міністром закордонних справ Китайської народної республіки Ван І. Сторони обговорили війну в Україні та потенційну роль КНР у її врегулюванні шляхом переговорів.
◾️24 липня держдума росії прийняла поправку, яка дозволить російським командирам карати підлеглих за використання особистих засобів зв’язку та навігації на передовій. Це викликало традиційну негативну реакцію з боку російських ультранаціоналістів, а також деяких депутатів думи.
◾️Служба державної безпеки Грузії повторює стандартні інформаційні операції кремля, спрямовані проти колишніх діячів грузинської опозиції та колишніх українських правоохоронців.
◾️24 липня в москві під час замаху було поранено високопоставленого офіцера російської військової розвідки.
◾️російські війська незначно просунулися на північ від Харкова та поблизу Авдіївки та Донецька.
◾️російська влада продовжує залучати росіян до військової служби за допомогою грошових стимулів.
Натисніть тут, щоб переглянути інтерактивну карту російського вторгнення в Україну від ISW. Ця карта оновлюється щодня разом зі статичними картами, представленими в цьому звіті.
Натисніть тут, щоб переглянути топографічну карту рельєфу України від ISW. Цей інструмент містить багато даних, тож користуватися ним не рекомендується з мобільних пристроїв, лише зі стаціонарних комп’ютерів.
Натисніть тут, щоб отримати доступ до архіву інтерактивних карт ISW щодо російського вторгнення в Україну. Вони доповнюють статичні карти, які ISW створює щодня, та показують динамічну лінію фронту. Архів оновлюється щомісяця.
Примітка: Цей звіт включає дані станом на 12:30 за східним часом 24 липня. Інформацію, що поступила пізніше, ISW охопить у наступному звіті серії «Оцінка російської наступальної кампанії» – 25 липня.
