Оцінка російської наступальної кампанії – 9 січня

Переклад – ISW Українською

1. Опитування громадської думки щодо ставлення громадян України до уряду та армії показує, що українське суспільство переважно підтримує українську армію та її керівництво і водночас відчуває напругу, типову для суспільства, яке веде екзистенціальну оборонну війну.

18 грудня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) опублікував опитування, що проводилося у період з 29 листопада по 9 грудня 2023 року, згідно з яким 96% респондентів підтримують ЗСУ, 88% довіряють Головнокомандувачу ЗСУ генерал-майору Валерію Залужному, а 66% – президенту України Володимиру Зеленському. У попередньому опитуванні КМІС, проведеному в грудні 2022 року, Зеленському довіряли 84% респондентів; те, що довіра до багатьох українських інституцій між груднем 2022-го та 2023-го років зазнала подібного падіння, не є дивним з огляду на тривалу війну. Збройні Сили України, СБУ, Нацполіція, волонтери не демонструють подібного зниження довіри респондентів у цей період.

Імовірно, у грудні 2022 року настрої українців були більш оптимістичними, ніж у листопаді та грудні 2023 року, адже восени 2022 року відбулися успішні контрнаступальні операції, під час яких ЗСУ звільнили значні частини окупованих територій у Харківській та Херсонській областях. Унаслідок успішних українських контрнаступів було звільнено стратегічно важливий обласний центр Херсон, лінію фронту відсунуто від декількох великих українських населених пунктів, а самі ці місцевості перетворилися на ближній тил і тил, що могло дозволити значній кількості українців протягом 2023 року зосередитися на внутрішніх питаннях місцевого самоврядування, а не на безпосередній загрозі своєму життю через російську воєнну діяльність та окупацію, з якою вони стикнулися у 2022 році.

Опитування КМІС також показує, що більшість респондентів підтримують і Зеленського, і Залужного; лише 15% мають полярні думки, підтримуючи одного, а не іншого.

російські джерела широко висвітлюють інформаційні операції кремля про серйозні розбіжності між українським військовим і цивільним керівництвом; кремль регулярно намагається зобразити внутрішні проблеми в Україні як такі, що значно підривають її волю до боротьби. Ці російські ІПСО мають на меті підірвати довіру українців до свого керівництва, послабити їх моральний дух, а також зменшити західну підтримку України, фальшиво зображуючи українське суспільство деморалізованим і розділеним. Опитування КМІС показує, що ці ІПСО далекі від реальності, і що малоймовірно, що російська наступальна кампанія послабить громадську підтримку військового та цивільного керівництва України та волю України до боротьби.

2. Нове незалежне опитування, проведене Національним центром дослідження громадської думки Чиказького університету (NORC), показало, що, незважаючи на відносно погані економічні умови та рівень життя на росії, президент владімір путін зберігає сильну внутрішню підтримку свого режиму та його війни в Україні.

NORC опитав 1046 дорослих росіян, які проживають на російській федерації та в окупованому Криму, через російських операторів мобільного зв’язку. Опитування показало, що 67% респондентів схвалюють зовнішню політику путіна, 58% задоволені його внутрішньою політикою, і 66% планують голосувати за путіна на майбутніх президентських виборах у березні 2024 року. путін продовжує зберігати відносно високі рейтинги, навіть незважаючи на те, що, згідно з опитуванням NORC, росіяни незадоволені зростанням цін і спричиненим ним загальним погіршенням умов життя. Дослідження також показало, що 63% опитаних підтримують війну в Україні, а 64% респондентів розглядають її як «цивілізаційну боротьбу між росією та Заходом». Цей результат контрастує з іншими російськими опитуваннями, які показали зменшення підтримки повномасштабного вторгнення росії в Україну.

3. Різка реакція російських ультранаціоналістів на гендерну інтеграцію в ЗСУ підкреслює постійний рух росії до культурно-ідеологічного світогляду, що прагне насадити жорсткі традиційні гендерні ролі та викриває розрив між відповідними можливостями росії та України щодо мобілізації своїх суспільств.

8 січня міністр оборони України Рустем Умеров заявив, що українське міністерство оборони вперше закупило 50 тисяч комплектів форми спеціально для жінок-військовослужбовиць. 

Декілька ультранаціоналістичних російських мілблогерів хибно інтерпретували заяву Умерова, мовляв, Україна буде призивати жінок. Один сказав, що закупівля уніформи для жінок означає, що «усім настав час задуматися», а інший заявив, що Україна готується «знищити» 50 тисяч своїх жінок.

В Україні немає призову жінок на строкову військову службу. Ані чинний закон, ані запропоновані законопроєкти не передбачають призову жінок. Жінки пішли служити в ЗСУ добровільно, і заява Умерова, навпаки, віддзеркалює заходи щодо подальшого посилення гендерної інтеграції в Збройних Силах України шляхом розробки форми та бронежилетів, які відповідають унікальним потребам жінок-військовослужбовиць.

Негативна реакція росії підсвічує не лише триваючу інформаційну операцію, покликану підірвати волю українців до боротьби, а й архаїчний та женоненависницький світогляд російського керівництва та ультранаціоналістичної спільноти. Вона також відображає перманентну неспроможність росіян зрозуміти, наскільки широко та глибоко мобілізувалося українське суспільство для захисту від російського вторгнення. У жовтні 2023 року Міністерство оборони України повідомило, що у лавах ЗСУ України проходять службу майже 43 тисячі жінок-військовослужбовиць, що на 21% більше, ніж у 2021-му. Український військово-медіа-центр та заступниця міністра оборони України Наталія Калмикова зазначили, що станом на листопад 2023 року у зоні бойових дій на передовій несуть активну службу понад 5 тисяч жінок.

Міністр оборони росії сєргєй шойгу, навпаки, у березні 2023 року оголосив, що із 39 тисяч жінок, які служать в російській армії, на передових бойових позиціях перебувають 1100, і що це переважно небойові посади, такі як медики та кухарі. У 2023 році російські опозиційні ЗМІ почали повідомляти, що влада все більше схиляється до масового примусового рекрутування жінок із виправних колоній, щоб виконати вимоги з формування сил – отже, залучення жінок на росії відбувається на набагато більш примусовій основі, ніж в Україні, де жінки йдуть у військо добровільно. Чиновники та кремлівські рупори нещодавно заявили, що важливо прищеплювати і конкретизувати традиційні гендерні ролі та сімейні цінності як фундаментальну частину російської внутрішньої політики, та закликали до створення інституту багатодітних сімей із працюючим батьком і матір’ю, яка сидить вдома. Президент росії владімір путін у своєму новорічному зверненні назвав 2024-й рік «роком сім’ї»; віднедавна він надає велику увагу російській жінці у виконанні очікуваної ролі «материнства». Зростаюча залежність російського суспільства від традиційної гендерної ролі, визначеної та заохоченої державою, може сильно вплинути на соціальні очікування росіян щодо служби жінок в армії і тим самим підірвати здатність росії мобілізувати значну частину суспільства. Тоді як українське суспільство продовжує знаходити мотивацію у бажанні захищати Україну, яке у громадян таке сильне, що багато українських жінок за власним бажанням прийшли на поле бою.

4. Речник ВПС України полковник Юрій Ігнат повідомив, що після кількох нещодавніх масштабних російських ракетно-дронових ударів Україні не вистачає зенітних керованих ракет.

Ігнат заявив, що Україна впорядкувала засоби протиповітряної оборони та боєприпаси, а також використала значну кількість наявних ракет ППО для відбиття останніх трьох масштабних серій російських ударів.

8 січня представники адміністрації США повідомили, що вони зустрілися з керівниками компаній венчурного капіталу, технологічної та оборонної промисловості, щоб обговорити надання Україні американських систем і обладнання. Повідомляється, що на зустрічах йшлося про надання безпілотників, обладнання для розмінування та засобів протидії російським дронам.

5. російські джерела скаржаться на постійні проблеми з командуванням і зв’язком, які погіршують боєздатність росії на східному (лівому) березі Дніпра у Херсонській області.

Відомий російський мілблогер, пов’язаний з кремлем заявив, що в останні два місяці, відтоді, як командувач повітряно-десантних військ генерал-полковник міхаіл теплінський змінив генерал-полковника олега макаревича на посаді командувача російським угрупованням військ «днєпр», російські командири рідше віддають підрозділам накази проводити виснажливі й витратні штурми. При цьому, стверджує мілблогер, багато проблем у цьому районі не лише зберігаються, а й погіршуються. Так, російські війська, які діють поблизу Кринок, не можуть уражати українські літаки та гелікоптери, оскільки російське командування не дає їм своєчасного дозволу на збиття цілей. Або командири погоджують артилерійські удари по декілька годин та, перш ніж погодити, вимагають від підрозділів надіслати координати і відео- чи фотопідтвердження цілей. Мілблогер заявив, що російська армія в цьому районі не має достатньо систем радіоелектронної боротьби, щоб протидіяти великій кількості українських дронів. Інший мілблогер закликав російську армую припинити переміщення техніки до Кринок та прилеглих районів, адже ЗСУ знищують там до 90% російської техніки.

Український військовий оглядач Костянтин Машовець написав, що частини 17-го танкового полку (70-та мотострілецька дивізія, 18-та загальновійськова армія, південний військовий округ), які, як повідомляється, були передислоковані на південний схід від Кринок, буквально «горять бажанням» вести сильні атаки; робимо висновок, виснажливі фронтальні атаки все ще є улюбленою тактикою командування цього полку. Повідомляється, що під час операцій під Кринками російські війська, особливо частини 104-ї повітряно-десантної дивізії, зазнали значних втрат.

ISW з листопада 2023 року спостерігає постійні скарги росіян на неадекватне командування, координацію між та всередині підрозділів, протиповітряну оборону, вогневу підтримку і РЕБ, але продовжує оцінювати, що тактичні проблеми не завжди призводять до значних оперативних наслідків.

6. російські джерела відновлюють давні заклики провести широкомасштабну наступальну операцію в Харківській області для створення «буферної зони» з білгородською областю – незважаючи на неспроможність російської армії найближчим часом провести операцію із захоплення великої частини Харківщини.

9 січня речник кремля дмітрій пєсков заявив, що російська армія зробить усе, щоб запобігти українському вогню непрямого наведення по білгородській області. російські джерела вчепилися за ці слова та закликали російську армію створити «буферну зону» глибиною до 15 кілометрів у Харківській області, щоб відкинути українські РСЗВ та артилерію від міжнародного кордону з білгородською областю. Улітку 2023 року, на фоні широкого невдоволення обмеженими транскордонними рейдами проукраїнських сил у білгородську область, російські ультранаціоналісти регулярно закликали провести подібну операцію.

Вторгнення росії на 15 кілометрів углиб та декілька сотень кілометрів у ширину було б масштабним оперативним заходом, що вимагав би набагато більшого угруповання сил і значно кращих ресурсів, ніж ті, що нині зосереджені уздовж усього міжнародного кордону з Україною, принаймні у білгородській області. Раніше ISW оцінював, що найближчими тижнями російська армія може активізувати зусилля із захоплення Куп’янська (Харківська область), адже її угруповання на Куп’янському напрямку виглядає більш придатним для проведення інтенсивних наступальних зусиль, ніж деінде в Україні або вздовж міжнародного кордону. Імовірно, наразі росіяни можуть проводити в Харківській області та на її кордоні з білгородською лише дії тактичного рівня, які можуть бути щонайбільше «фінтами» для відволікання ЗСУ від можливої ​​російської операції на Куп’янському напрямку.

7. Нещодавня риторика кремля та російських ЗМІ із погрозами Молдові продовжує підбурювати проросійських сепаратистських лідерів у Молдові сіяти політичну нестабільність і розкол у країні.

9 січня президент підтримуваної росією сепаратистської республіки «придністров'я» вадим красносельський заявив в інтерв'ю кремлівській стрічці новин «ТАСС», що збільшення військового бюджету Молдови, спільні навчання з НАТО, а також військові субсидії та постачання від європейських держав є доказами «мілітаризації» Молдови, яка загрожує «придністров’ю». Він зазначив, що «придністров'я» не загрожує Молдові, та – незважаючи на те, що «придністров’я» окуповане російською армією з 1992 року, коли російська федерація втрутилася у справи країни та підтримала сепаратистів під приводом захисту етнічних росіян і російськомовного населення – відкинув ідею, що зусилля Молдови зі створення збройних сил випливають із бажання захистити себе. У 2018 році красносельський також підтвердив свою позицію того, щоб «придністров’я» зрештою стало частиною росії.

Також красносельський заявив, що Молдова «у минулому віроломно атакувала мирні міста [«придністров’я»]» та вчинила «масові» порушення прав людини. Він звинуватив Молдову у припиненні діалогу з «придністров’ям» та відмові від досягнутих раніше домовленостей. За його словами, Молдова «послідовно йде шляхом ескалації». Він погрозливо заявив, що вона «нестиме відповідальність за подальші неминучі наслідки».

Раніше ISW оцінював, що росія готує інформаційне підґрунтя для дестабілізації Молдови та виправдання будь-яких потенційних кампаній, щоб представити себе захисником російськомовних, які можуть перебувати під загрозою, – підхід, схожий на розвінчані російські наративи, що використовуються для виправдання повномасштабного вторгнення в Україну.

Можливо, обурення красносельського та підтримка зусиль кремля встановити таке інформаційне підґрунтя та посіяти нестабільність у Молдові спровоковані нещодавньою зміною митного кодексу Молдови. Раніше проєкт CTP писав, що красносельський тісно пов'язаний з молдовсько-російським бізнесменом віктором гушаном, який фактично контролює уряд «придністров’я» та значну частину його економіки. Можливо, у квітні 2022 року кремль провів операцію під фальшивим прапором, щоб втягнути «придністров’я» у вторгнення в Україну, але врешті-решт не зміг заручитися підтримкою гушана, бізнес якого має вигоду від зв’язків із Заходом та Україною. У березні 2023 року Молдова прийняла новий Митний кодекс (набув чинності 1 січня 2024 року), який вимагає від придністровських компаній сплачувати Молдові ввізні митні збори. 5 січня красносельський заявив, що ця зміна стала «сюрпризом» для «придністров’я». У 2020 році молдовські журналісти-розслідувачі повідомили, що дві придністровські компанії, пов’язані з Sheriff Enterprises гушана, імпортували до «придністров’я» сигарети на суму близько $22 мільйонів без сплати податків.

В інтерв’ю «ТАСС» 9 січня красносельський заявив, що митні умови, введені Молдовою з 1 січня 2024 року, є «нерозумною» політикою, яка порушує торговельну угоду між «придністров’ям» та ЄС, і що Молдова підштовхує молдовсько-придністровські відносини до «ще більшої конфронтації». Він підкреслив, що «придністров’я» прагне побудувати пряме сполучення з «СНД», і наголосив на «широких» рамках його двосторонньої співпраці з росією як засобі «допомогти уникнути ризиків, спровокованих» політикою Молдови.

8. «Bloomberg» повідомляє, що офіційні особи України, країн Великої семи (G7), Індії, Туреччини, Саудівської Аравії та інших неуточнених країн 16 грудня провели зустріч в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), щоб підтримати умови України для переговорів з росією.

9 січня «Bloomberg» опублікував статтю, у якій з посиланням на анонімних осіб, які були в курсі зустрічі, заявив, що чиновники Китаю, Бразилії та Об’єднаних Арабських Еміратів не були присутні на зустрічі, хоча Бразилія подала письмову заяву.

✅Ключові події

◾️Опитування громадської думки щодо ставлення громадян України до уряду та армії показує, що українське суспільство переважно підтримує українську армію та її керівництво і водночас відчуває напругу, типову для суспільства, яке веде екзистенціальну оборонну війну.

◾️Нове незалежне опитування, проведене Національним центром дослідження громадської думки Чиказького університету (NORC), показало, що, незважаючи на відносно погані економічні умови та рівень життя на росії, президент владімір путін зберігає сильну внутрішню підтримку свого режиму та його війни в Україні.

◾️Різка реакція російських ультранаціоналістів на гендерну інтеграцію в ЗСУ підкреслює постійний рух росії до культурно-ідеологічного світогляду, що прагне насадити жорсткі традиційні гендерні ролі та викриває розрив між відповідними можливостями росії та України щодо мобілізації своїх суспільств.

◾️Речник ВПС України полковник Юрій Ігнат повідомив, що після кількох нещодавніх масштабних російських ракетно-дронових ударів Україні не вистачає зенітних керованих ракет.

◾️російські джерела скаржаться на постійні проблеми з командуванням і зв’язком, які погіршують боєздатність росії на східному (лівому) березі Дніпра у Херсонській області.

◾️російські джерела відновлюють давні заклики провести широкомасштабну наступальну операцію в Харківській області для створення «буферної зони» з білгородською областю – незважаючи на неспроможність російської армії найближчим часом провести операцію із захоплення великої частини Харківщини.

◾️Нещодавня риторика кремля та російських ЗМІ із погрозами Молдові продовжує підбурювати проросійських сепаратистських лідерів у Молдові сіяти політичну нестабільність і розкол у країні.

◾️«Bloomberg» повідомляє, що офіційні особи України, країн Великої семи (G7), Індії, Туреччини, Саудівської Аравії та інших неуточнених країн 16 грудня провели зустріч в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), щоб підтримати умови України для переговорів з росією.

◾️російські війська наступали на південний захід від Донецька, позиційні бойові дії тривали по всій лінії фронту.

◾️Повідомляється, що російська армія знущається над громадянами Сербії, яких російські чиновники завербували для служби в Україні.

◾️російські окупанти продовжують системні утиски жителів окупованого Криму за допомогою правоохоронних та адміністративних засобів.

Оригінал

Натисніть тут, щоб переглянути інтерактивну карту російського вторгнення в Україну від ISW. Ця карта оновлюється щодня разом зі статичними картами, представленими в цьому звіті.

Натисніть тут, щоб переглянути топографічну карту рельєфу України від ISW. Цей інструмент містить багато даних, тож користуватися ним не рекомендується з мобільних пристроїв, лише зі стаціонарних комп’ютерів.

Натисніть тут, щоб отримати доступ до архіву інтерактивних к арт ISW щодо російського вторгнення в Україну. Вони доповнюють статичні карти, які ISW створює щодня, та показують динамічну лінію фронту. Архів оновлюється щомісяця.

Примітка: Цей звіт включає дані станом на 12:00 за східним часом 9 січня. Інформацію, що поступила пізніше, ISW охопить у наступному звіті серії «Оцінка російської наступальної кампанії» – 10 січня.

Популярні дописи з цього блогу

Оцінка російської наступальної кампанії – 6 серпня

Оцінка російської наступальної кампанії – 28 серпня

Оцінка російської наступальної кампанії – 26 червня