Оцінка російської наступальної кампанії – 6 листопада
1. Затятий націоналіст і нині ув’язнений колишній російський офіцер ігор гіркін заявив, що, враховуючи поточний характер російських наступальних операцій на фронті, російська армія до весни 2024 року буде «навіть менш здатна на наступальні операції, ніж зараз».
Дружина гіркіна мирослава регінська опублікувала його рукописний лист від 26 жовтня, в якому підсумовуєьться фронтова ситуація в Україні за жовтень місяць. За словами гіркіна, ситуація для російських сил «поступово погіршується»: незважаючи на «загалом успішне відбиття» українського наступу влітку та восени 2023 року, вони демонструють «зростаючу слабкість (порівняно з можливостями [України])». Він заявив, що на початку осіннього сезону російська армія не змогла не лише розпочати широкі наступальні операції, а й завершити навіть обмежені наступи для досягнення оперативно значимих цілей в районі Куп’янська, Лимана та Авдіївки. російські сили, стверджує гіркін, не змогли просунутися на Куп’янському напрямку і зараз ведуть бої на «дальніх підступах до міста»; на Лиманському напрямку вони теж не змогли змінити ситуацію. Він додав, що тактичні просування навколо Авдіївки призвели до значних втрат у живій силі, і загалом, Авдіївська операція – попри ретельну підготовку, хорошу координацію ударних сил і засобів для початкового етапу наступу, а також велику кількість боєприпасів, «небачену з часів штурму Бахмута» – продемонструвала нездатність російських військ «досягти переваги на дуже вузькій ділянці фронту».
2. гіркін припустив, що дії росії з відбиття українських локалізованих атак на лінії фронту та одночасні осінньо-зимові наступальні операції до весни 2024 року можуть погіршити її наступальний та оборонний потенціал.
Він зазначив, що російським військам доведеться витратити решту осінньо-зимової кампанії на оборону, щоб спробувати усунути виникаючі оперативні кризи, такі як українська присутність на Лівобережній Херсонщині. Заявив, що російські війська й надалі залишатимуться «нездатними до будь-яких широких наступальних дій» – навіть якщо ЗСУ не зможуть «вибити» передові підрозділи, не зуміють досягти прориву в осінньо-зимовий сезон й будуть виснажені. При цьому гіркін додав, що такий «позиційний сценарій» не гарантований, і він побоюється, що ЗСУ можуть успішно зламати російські сили, виснажені місяцями боїв.
Припущення гіркіна про те, що поточні російські наступальні операції шкодять майбутнім перспективам, є показовим, адже російська армія, намагаючись ініціювати власний наступ, при цьому має відбивати українські наступальні операції. Час російського наступу навколо Авдіївки теж був неоптимальним і дещо дивним, бо на заваді передбачувано стала дощова і сльотава погода. ISW продовжує оцінювати, що осінні та зимові погодні умови навряд чи перешкодять наступам росії чи України.
3. гіркін натякнув, що додаткова західна військова допомога Україні та відсутність мобілізації в росії можуть дозволити Україні подолати позиційну війну та у 2024 році провести успішні наступальні операції.
Він заявив, що ЗСУ продовжують використовувати надані Заходом військові системи для ураження російського тилу та навіть можуть знищити аеродром Бердянськ (окупована Запорізька область) на фоні російського наступу в Авдіївці. Українські сили, натякнув гіркін, всю зиму спустошуватимуть російський тил, бо російська армія продовжуватиме вперто проводити обмежені наступальні операції. Він сказав, що як тільки Україна отримає винищувачі F-16 західного виробництва, ЗСУ матимуть локальну короткочасну перевагу на будь-якій ділянці фронту. Україна може бути «серйозно посилена у військово-технічному плані» західною військовою технікою, додав гіркін. Він також стверджує, що через відсутність мобілізації на росії Україна зараз має перевагу в живій силі, і що через майбутні президентські вибори кремль навряд чи оголосить мобілізацію раніше весни 2024 року. При цьому гіркін зазначив, що міноборони росії навряд чи буде набирати «сотні тисяч» нових контрактників і добровольців, адже росія вже вичерпала цей потенціал.
У великій статті Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного «Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти» теж ідеться про те, що надане Заходом військове обладнання і перевага в повітрі, серед іншого, дозволять Україні подолати позиційну війну.
4. російські мілблогери, схоже, теж розмірковують про те, як російська армія може подолати оперативні виклики в Україні – імовірно, рефлексуючи на нещодавню статтю Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного на тему «позиційної війни».
Окремі мілблогери заявили, що досягти бажаних оперативних цілей у поточній складній оперативній обстановці російській армії дозволять конкретні зміни в тактиці бою. Ще один стверджує, що росія не повинна радіти статті Залужного про українські труднощі та позиційну війну, і що російські сили мають готуватися до тривалої, складної війни. Він каже, що росія зараз знаходиться не ближче до перемоги в Україні, та висловлює стурбованість тим, що взимку росіяни, імовірно, зіткнуться з поновленням українського контрнаступу. Порушення теми великих українських контрнаступальних дій узимку свідчить про те, що мілблогер очікує, що російські сили в найближчі місяці не зможуть повністю перехопити ініціативу, а отже, не розпочнуть великі наступи, здатні перешкодити ЗСУ спрямувати ресурси на контрнаступ.
Широкий російський інформаційний простір відносно спокійно відреагував на статтю Залужного. Схоже, російські ультранаціоналісти роблять проекцію тез Залужного про виклики оперативного середовища в Україні на наступальну кампанію росії – і не приходять до райдужних висновків.
5. Деякі російські мілблогери заявили, що використання малих піхотних штурмових груп дозволить і російським, і українським силам краще досягати оперативних цілей на фронті.
3 і 6 листопада російські міліблогери писали, що концентровані атаки великими силами з метою прорвати стійку оборону по всій глибині стають дедалі неефективнішими. Вони припустили, що більш дієвими для досягнення значного оперативного ефекту у поточній оперативній обстановці – за всебічної підтримки – можуть бути невеликі піхотні групи.
Один мілблогер заявив, що ситуації на початкових етапах українського контрнаступу та у поточних російських наступальних діях поблизу Авдіївки подібні тим, що в обидвох випадках було досягнуто певних початкових успіхів ціною безповоротних втрат живої сили та техніки. Він зазначив, що протягом війни в Україні великі втрати під час таких масштабних механізованих штурмів спонукали російські та українські сили в наступних операціях все більше покладатися на малі спеціалізовані піхотні групи. У червні 2023 року, після перших невдач у контрнаступі, українське командування змінило тактику і стало більше покладатися на піхоту, тому ЗСУ у наступні місяці досягають значних успіхів. Побачимо, чи продемонструє російська армія таку ж адаптивність під Авдіївкою – особливо тому, що численні невдачі в наступі свідчать про те, що російський генштаб не засвоїв і не масштабував уроки, отримані з попередніх великих механізованих штурмів з високими втратами. Перед наступальними операціями, заявив мілблогер, було б більш вигідно підготувати спеціалізовані малі піхотні штурмові групи з достатніми технологічними можливостями, зокрема в розвідці та зв’язку, замість переходу до тактики невеликих піхотних атак лише після того, як великі механізовані штурми виявляться занадто витратними для продовження.
6. російські джерела припускають, що ЗСУ вже деінде використовують такі малі піхотні штурмові групи.
Один російський мілблогер зазначив, що ЗСУ, схоже, вже використовують цю адаптацію в поточних наземних операціях на східному (лівому) березі Дніпра у Херсонській області. Він стверджує, що невеликі українські штурмові групи, які діяли на оперативно-тактичному рівні, змогли відвернути увагу та значні бойові ресурси росії з інших ділянок фронту. За словами мілблогера, раніше російські командири нижньої ланки досягли певного прогресу в підготовці таких піхотних груп південніше Бахмута, але наполягання вищого командування на інтенсивних фронтальних атаках швидко призвело до того, що ці групи стали неефективними.
Спостереження мілблогера демонструють, що ЗСУ, можливо, знову успішно адаптувалися до аспектів поля бою, тоді як російська армія ще в процесі. Під час українського контрнаступу на заході Запорізької області окремі російські підрозділи продемонстрували схильність до успішної адаптації, зокрема в оборонних операціях, але, імовірно, російське командування продовжуватиме пручатися запровадженню будь-яких успішних змін тактики та можливостей по всьому театру бойових дій.
7. Війна в Україні може загострити кризу російської ідентичності, що виникає в суспільстві унаслідок дисонансу між етнічністю та націоналізмом.
Командир російського батальйону «восток» та адепт російської православної церкви алєксандр ходаковський 6 листопада написав два довгих пости в телеграм про те, що означає бути «росіянином». Він визнав кризу російської національної ідентичності, яка значною мірою є результатом ідеологічних аргументів, висунутих для виправдання та консолідації підтримки війни росії в Україні. ходаковський навів історію про неназваного чеченського генерала, який, за його словами, провів «генетичне дослідження», щоб визначити «етнічний склад» своїх російських друзів, та виявив, що «російські гени» у них не є домінуючими. Він використав цей анекдот, щоб порозмірковувати на тему, що означає бути «росіянином», та дійшов висновку, що це питання не «етногенезу», а скоріше моралі й ідеології. Тож російський націоналізм, підсумовує він, є «істерією», що виникла в результаті відсутності концентрованої російської ідентичності. Здається, у такий спосіб ходаковський пропонує думку, що коли хтось зосереджується на генетичній складовій «росіянства», то з’являються деструктивні і токсичні ідеології націоналізму, які стирають широкі соціокультурні та лінгвістичні маркери ідентичності. Населення, якому бракує цілісної ідентичності, може легко знищити себе зсередини, попереджає ходаковський.
8. Роздуми ходаковського демонструють деякі соціокультурні наслідки досягнення ідеологічних цілей росії у війні в Україні.
Можна виділити декілька способів, завдяки яким війна звузила уявлення російських ідеологів про те, що означає бути росіянином, – зокрема тому, що концепції ідентичності дедалі більше проголошуються гіпернаціоналістичними та провоєнними голосами, які посилюють ідеологічну лінію кремля щодо війни та перенаправляють її на внутрішню аудиторію. До війни російська ідентичність була значною мірою визначена лінгвістично та культурно; вона була закріплена в поняттях «співвітчизники за кордоном» і «русскій мір». Війна звузила російську ідентичність до етнонаціоналізму, який перегукується з ідеологічними виправданнями війни з боку кремля.
Навмисна кампанія з «русифікації» України шляхом захоплення спричинила явні соціальні наслідки в самій росії. Особливо вони спрямовані на етнічні меншини та спільноти мігрантів, які, як це не парадоксально, змушені нести основний тягар із формування бойової сили. Націоналістичні коментатори все більше зосереджуються на демографічних змінах, з якими стикається росія, особливо щодо балансу між «росіянами» та «меншинами»; таким чином вони зміцнюють концепцію того, що означає для росії бути фундаментально «російською» державою.
ходаковський відреагував на цей очевидний розкол у російському суспільстві, підкресливши деякі небезпеки визначення того, що означає бути росіянином (зокрема питання генетики), чим викликав критику з боку деяких більш жорстоких націоналістичних коментаторів, які назвали його висновки «русофобськими».
І спостереження ходаковського, і миттєва реакція на його висновки підкреслюють фундаментальну дилему, з якою стикається росія, продовжючи війну в Україні, – як примирити гіпернаціоналістичні ідеології, на які кремль все більше покладається у своєму виправданні війни й вимогах все більших жертв від свого народу, з бажанням москви покласти тягар мобілізації на безправні меншини, і при цьому зберегти відчуття російської ідентичності, яка може об’єднати суспільство під час війни.
9. Увечері 5 листопада та в ніч з 5 на 6 листопада російська армія завдала ракетно-дронових ударів по тилових районах на півдні України; також 5 листопада була здійснена найбільша на сьогодні серія ударів плануючими бомбами по цілях у Херсонській області.
Оперативне командування «Південь» ЗСУ повідомило, що 5 листопада російська армія запустила крилату ракету Х-59 по місту Дніпро та протирадіолокаційну ракету Х-31П по місту Одеса; українська ППО збила ракету Х-59, а ракета Х-31П вразила об’єкт інфраструктури в Одесі.
Військово-повітряні сили України повідомили, що російська армія у ніч з 5 на 6 листопада завдала ракетно-дронових ударів, а також вдарила протирадіолокаційною ракетою Х-31 і крилатою ракетою Х-59, випущеними з окупованої Херсонської області, протикорабельною ракетою П-800 «Онікс» та балістичною ракетою «Іскандер-М», випущених з окупованого Криму. Також з мису Чауда було запущено 22 дрони «Shahed-131/136». ВПС України прозвітували про знищення ракети Х-59 і 15 безпілотників. Генштаб України повідомив, що російські удари були спрямовані по портовій інфраструктурі в Одеській області та цивільній інфраструктурі в місті Херсоні. Пошкоджені житлові будинки, портова, транспортна й інша цивільна інфраструктура. Голова Одеської обласної військової адміністрації України Олег Кіпер завив, що російський удар частково пошкодив Одеський національний художній музей.
Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко зазначив, що 5 листопада російські війська випустили 87 плануючих бомб по населених пунктах Херсонської області – це найбільша кількість плануючих бомб, запущених росіянами з моменту повномасштабного вторгнення в Україну.
10. Схоже, російська армія поповнила запаси високоточних ракет: повідомляють, що російське виробництво ракет збільшилося швидше, ніж передбачалося у попередніх прогнозах.
6 листопада речник Головного управління розвідки України Вадим Скібіцький заявив, що російські війська мають у резерві 870 високоточних ракет оперативно-стратегічного і стратегічного рівня. Раніше, 28 серпня, він заявляв, що в резерві росіян – 585 ракет великої дальності; це вказує на те, що із серпня росія поповнила свій ракетний резерв на 285 ракет. Скібіцький додав, що загалом у жовтні росіяни виготовили 115 високоточних ракет великої дальності: 30 крилатих ракет «Іскандер-М», 12 крилатих ракет «Іскандер-К», 20 крилатих ракет «Калібр», 40 крилатих ракет Х-101, 9 крилатих ракет Х-32 і 4 балістичні ракети «Кинджал».
28 серпня Скібіцький казав, що російським оборонним підприємствам важко виробляти кілька десятків конкретних типів ракет на місяць через дефіцит іноземних комплектуючих. Збільшення російських резервів на 285 ракет з кінця серпня, з яких 115 було вироблено в жовтні, вказує на те, що росія збільшила внутрішнє виробництво ракет швидше, ніж прогнозувалося.
Також Скібіцький прокоментував російське виробництво дронів. Він заявив, що ГУР не спостерігає переміщення дронів «Shahed» з Ірану до росії, оскільки Іран вже виконав свої початкові контракти. Скібіцький заявив, що Іран все ще може відправляти до росії невеликі партії «Shahed»-ів. Також, за його словами, росія нарощує власне складання безпілотників «Shahed» з іранських компонентів, у тому числі на заводі в алабузі (республіка татарстан). Скібіцький додав, що можливі російські ракетні та дронові удари по українській енергетичній інфраструктурі майбутньої зими, швидше за все, не будуть такими «примітивними», як серія ударів узимку 2022-2023 років.
Нещодавно президент України Володимир Зеленський прокоментував гостру потребу України в системах ППО.
11. ЗСУ ведуть контрнаступальні дії поблизу Бахмута та на заході Запорізької області.
Генштаб України повідомив, що українські сили продовжують наступальні дії на Бахмутському та Мелітопольському (захід Запорізької області) напрямках.
Відомий російський мілблогер заявив, що між 3 та 5 листопада ЗСУ здійснили контратаку поблизу Красногорівки (6 км на північний захід від Авдіївки), змусивши російські війська в цьому районі відступити від ділянки залізничної колії. Нерегулярне російське збройне формування «русскій легіон» (БАРС-13) повідомило, що ЗСУ успішно тиснуть на росіян біля Степового та ресторану «Царська охота» на південь від Авдіївки.
✅Ключові події
◾️Затятий націоналіст і нині ув’язнений колишній російський офіцер ігор гіркін заявив, що, враховуючи поточний характер російських наступальних операцій на фронті, російська армія до весни 2024 року буде «навіть менш здатна на наступальні операції, ніж зараз».
◾️російські мілблогери, схоже, теж розмірковують про те, як російська армія може подолати оперативні виклики в Україні – імовірно, рефлексуючи на нещодавню статтю Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного на тему «позиційної війни».
◾️Деякі російські мілблогери заявили, що використання малих піхотних штурмових груп дозволить і російським, і українським силам краще досягати оперативних цілей на фронті. російські джерела припускають, що ЗСУ вже деінде використовують такі малі піхотні штурмові групи.
◾️Війна в Україні може загострити кризу російської ідентичності, що виникає в суспільстві унаслідок дисонансу між етнічністю та націоналізмом.
◾️Увечері 5 листопада та в ніч з 5 на 6 листопада російська армія завдала ракетно-дронових ударів по тилових районах на півдні України; також 5 листопада була здійснена найбільша на сьогодні серія ударів плануючими бомбами по цілях у Херсонській області.
◾️Схоже, російська армія поповнила запаси високоточних ракет: повідомляють, що російське виробництво ракет збільшилося швидше, ніж передбачалося у попередніх прогнозах.
◾️ЗСУ ведуть контрнаступальні дії поблизу Бахмута та на заході Запорізької області.
◾️російські війська вели наступальні дії на лінії Куп’янськ-Сватове-Кремінна, поблизу Бахмута, поблизу Авдіївки, на захід і південний захід від Донецька, в районі адміністративного кордону Донецької та Запорізької областей, на сході і заході Запорізької області; на деяких ділянках просунулися вперед.
◾️російські окупаційні чиновники збільшують кількість пунктів вербування та реєстрації військових на окупованих територіях – імовірно, на підтримку зусиль з примусової мобілізації.
◾️російські чиновники продовжують використовувати програми залучення молоді для консолідації соціального контролю над окупованими територіями України.
Натисніть тут, щоб переглянути інтерактивну карту російського вторгнення в Україну від ISW. Ця карта оновлюється щодня разом зі статичними картами, представленими в цьому звіті.
Натисніть тут, щоб переглянути топографічну карту рельєфу України від ISW. Цей інструмент містить багато даних, тож користуватися ним не рекомендується з мобільних пристроїв, лише зі стаціонарних комп’ютерів.
Натисніть тут, щоб отримати доступ до архіву інтерактивних к арт ISW щодо російського вторгнення в Україну. Вони доповнюють статичні карти, які ISW створює щодня, та показують динамічну лінію фронту. Архів оновлюється щомісяця.
Примітка: Цей звіт включає дані станом на 13:00 за східним часом 6 листопада. Інформацію, що поступила пізніше, ISW охопить у наступному звіті серії «Оцінка російської наступальної кампанії» – 7 листопада.
