Оцінка російської наступальної кампанії – 24 вересня
Сьогодні ISW аналізує дуже динамічну ситуацію в українському контрнаступі, яка розгортається під Оріховим на заході Запорізької області. Підкреслюємо, що ситуація залишається динамічною та неясною, а тактична обстановка швидко змінюється. Прогнозувати, чи вдасться українським військам оперативний прорив на цій ділянці фронту, поки зарано.
1. У зоні Оріхівського виступу (захід Запорізької області) від українських штурмів активно обороняються підрозділи трьох російських дивізій.
У крайній південній точці прориву розгорнуті й тримають оборону підрозділи російської 42-ї мотострілецької дивізії (58-а загальновійськова армія, південний військовий округ); вони вступають у бій з українськими силами в Новопрокопівці (13 км на південь від Оріхова). На західному фланзі, поблизу Копанів (11 км на південний захід від Оріхова) у напрямку Роботиного (10 метрів на південь від Оріхова) розгорнулися й контратакують підрозділи російської 76-ї десантно-штурмової дивізії. Підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії розгорнуті на східному фланзі українського виступу, в районі рубежу Вербове-Новопокровка і теж контратакують. Джерела, пов’язані з повітряно-десентнми військами росії, повідомляють, що приблизно за 5 км на північ від Вербового, поблизу Новофедорівки, дислокується 56-й десантно-штурмовий полк (7-а десантно-штурмова дивізія).
Одне російське джерело стверджує, що 7-ма і 76-та повітряно-десантні дивізії отримали наказ здійснити оперативне оточення українського виступу, але вони цього не зробили. Більше того, ефективність 7-ї дивізії – після після успішного українського удару по її штабу 19 вересня – суттєво знизилася. ISW не дає жодної оцінки цим наказам про оточення, лише зазначає, що для російських сил було б розумною практикою проводити обмежені контратаки проти флангів українських сил.
2. Станом на 24 вересня ЗСУ наступають на трьох напрямках в межах Оріхівського виступу.
Українські війська атакують по Новопрокопівці з Роботиного, наступають на Вербове із заходу, а також наступають на північ від Вербового.
3. російські джерела повідомляють, що 22 вересня ЗСУ увірвалися у Вербове і станом на 24 вересня продовжують атаки в населеному пункті із застосуванням бронетехніки.
На геолокованих кадрах бойових дій, опублікованих 24 вересня, видно, як українська БМП діє в межах західних околиць села Вербове. Джерело, пов’язане з повітряно-десантними силами росії, повідомило, що ЗСУ увійшли до Вербового й продовжують просування на схід. Пізніше це джерело повідомило, що станом на 24 вересня українські війська зайняли половину Вербового. Воно звинуватило міністерство оборони росії у спробі приховати тактичний прогрес України й риторично запитало: «Як довго «шойгуївське» міністерство приховуватиме прорив у Вербовому?»
24 вересня декілька російських джерел повідомили, що ЗСУ продовжують розгортати у Вербовому техніку, зокрема БМП «Бредлі». При цьому деякі джерела рішуче заперечують, що станом на 24 вересня має місце будь-який український прорив в цьому районі. Генштаб України 24 вересня повідомив, що ЗСУ захопили нові неконкретизовані місця поблизу Вербового.
4. ЗСУ наступають на північ від Вербового і, за даними російських джерел, можуть відрізати 56-й повітряно-десантний полк, дислокований у Новофедорівці, від його «товаришів», що діють в районі Вербового.
21 вересня російське джерело в повітряно-десантних військах попередило, що існує «реальна загроза» того, що ЗСУ досягнуть тилу 56-го полку біля Новофедорівки. 22 вересня це джерело попередило, що українці знаходяться вже у межах 7 км від оточення 56-го полку, і що полк опиниться в скрутному становищі, якщо його командир не прийме рішення відійти з Новофедорівки на інші заздалегідь підготовлені позиції. ISW не оцінює імовірність оточення 56-го полку, хоча українські сили – якщо їм вдасться хитромудрий маневр з півночі Вербового і при цьому полк чомусь залишиться поточних позиціях – можуть ізолювати його від решти 7-ї дивізії.
Український військовий журналіст Костянтин Машовець 22 вересня повідомив, що українські війська намагаються обійти Вербове з півночі. 24 вересня відомий мілблогер, пов’язаний з кремлем, написав, що ЗСУ покращили свої позиції на фланзі Новофедорівки. Інший відомий мілблогер 23 вересня повідомив, що ЗСУ спробували атакувати неназвану тактичну висоту 136,7 метра біля Вербового, і що вони розгорнули біля Вербового техніку з півночі на південь. На основі аналізу цифрових даних про рельєф місцевості навколо Вербового ISW оцінює, що ця тактична висота 136,7 метра, ймовірно, знаходиться десь за 3,5 км на північний захід від Вербового. (В армії прийнято визначати місця на основі висот рельєфу, позначених на загальновживаних військових картах, але ISW не має доступу до російських карт, щоб перевірити наявність таких позначок.)
Дані NASA FIRMS/VIIRS про термічні аномалії, зібрані 22-24 вересня, демонструють дуже інтенсивний кластер теплових аномалій північніше Вербового. Ці аномалії є хоч і не вирішальним доказом, але важливим показником бойових дій на північ від Вербового. Вони підтверджують російські та українські звіти про активність ЗСУ між Новофедорівкою та Вербовим.
ISW наразі не може оцінити масштаб української атаки північніше Вербового та поки що не має достатньо геопросторової інформації, щоб впевнено нанести її на карту.
5. російське джерело, пов’язане з повітряно-десантними силами, панікує від перспективи суттєвого просування України в районі Вербового.
Цей російський мілблогер, який декларує своєю місією захист командувача повітряно-десантних військ генерал-полковника михайла теплінського від відсторонення або арешту, 22 і 23 вересня попереджав, що 56-й полк опинився під безпосередньою загрозою оточення, а раніше повідомляв про просування українців у Вербове. Мілблогер заявив, що командир 56-го полку не зміг прийняти рішення щодо відведення й закликав міноборони росії дозволити теплинському виправити ситуацію. Він відзначив високі втрати та низький бойовий дух 56-го полку й зауважив, що більше половини особового складу 7-ї та 76-ї дивізій – мобіки. Інші російські джерела, у тому числі ті, хто має тісні зв’язки серед повітряно-десантних військ, поки не описують ситуацію у Вербовому чи серед військ такою жахливою. Мілблогер може перебільшувати стан справ у районі Вербового, щоб представити російське військове командування у негативному світлі й агітувати за те, щоб теплінський отримав більше контролю над прийняттям тактичних та оперативних рішень.
Ступінь морального стану 56-го полку мілблогер порівнює із загальним моральним станом радянських військових під час вторгнення в Афганістан і російських військових під час кампанії в Чечні. Такий низький рівень бойового духу може мати значний вплив на російську оборону в цьому районі, адже «елітні» повітряно-десантні підрозділи, схоже, відповідають за проведення контратак, що потребує високої моралі. Проте не схоже, що моральний дух вплине на дії підрозділів, які піддаються прямій атаці, якщо тільки вони не досягнуть точки капітуляції (що малоймовірно для повітряного десанту), навіть якщо вони складаються з мобіків.
6. російські сили, щоб утримати свої поточні позиції, продовжують витрачати багато бойових ресурсів на контратаки та, схоже, відкидають оперативно обґрунтований курс дій – відступати на підготовлені оборонні позиції південніше.
російське командування побудувало багатоешелоновану оборону на півдні України. Ці позиції могли б дозволити росіянам розгорнути глибоку оборону на наступних лініях. Замість цього російська армія витрачає велику кількість живої сили, техніки та зусиль для утримання передових оборонних позицій і відходить на наступні позиції лише під прямою загрозою просування України. Еластичний російський захист вимагає, щоб один ешелон сил уповільнював тактичне просування України, а другий – контратакував, відбиваючи це просування. Контратака вимагає міцного морального духу і відносно високих бойових можливостей. Схоже, у контратаках російська армія покладається на «елітні» підрозділи та формування – і, швидше за все, через це вони деградують.
Низка російських та українських джерел визнали, що деякі російські контратаки на великій площі біля Роботиного були безглуздими. Глибинна оборона має убезпечити підрозділи від подальшої деградації шляхом відходу на наступний оборонний рівень. Таке відведення дозволило б російському командуванню зберегти критично важливу бойову міць для більш значущих в оперативному відношенні контратак і дій, спрямованих на стримування атакуючих українських сил; хоча впорядкований відхід під вогнем або переслідуванням – досить складне і ризиковане завдання.
Американські військові аналітики Майкл Кофман і Роб Лі нещодавно оцінили, що російська армія недостатньо використовує глибину своєї оборони та поки що не здійснює «справжню глибоку оборону», де можна оперувати «простором на виснаження». На їх думку, рішення російського командування захищати передові позиції дозволило українським артилерійським підрозділам розбивати росіян. ISW погоджується з цією оцінкою. Ми спостерігаємо за узгодженими діями України, спрямованими на деградацію російських сил, – коли ЗСУ досягають значних тактичних успіхів через небажання росії відходити на оборонні позиції південніше, і це, імовірно, посилює асиметричний градієнт виснаження, який намагаються створити українські сили.
російські контратаки, спрямовані на утримання передових позицій, були тактично важливими, але залишається незрозумілим, чи матимуть ці контратаки тривале оперативне значення.
7. Можливо, російське військове командування наказує йти у контратаки, щоб виграти час, але незрозуміло, як кремль збирається використовувати час, здобутий такою ціною.
Схоже, російські сили не бажають здавати тактичні райони та зосереджуються на боротьбі за кожен метр – замість того, щоб використати глибину своєї підготовленої оборони. Український військовий журналіст Костянтин Машовець зазначає, що мету цих контратак – виграти більше часу – російське військове командування досягає; але із сумнівом запитує, що воно збирається робити з цим часом. Жертвувати боєздатними силами і технікою під час оборонних операцій, пише Машовець, має сенс лише у двох ситуаціях: якщо це дає час для організації системної оборони на іншому підготовленому рубежі, або якщо це дозволяє виграти час для планування більш суттєвої контратаки або контрнаступу. Обидва сценарії, додає Машовець, передбачають наявність у росії додаткових резервів та можливостей для швидкого їх розгортання на новому рубежі оборони, або ж на оперативному напрямку, де вона планує здійснити новий наступ. Машовець доходить висновку, що, незважаючи на намір росії виграти час, для того, щоб поточні контратаки російських військ були оперативно значущими, її військове командування все одно потребує посилення на західно-запорізькому напрямку на додаток до підрозділів, вже зосереджених на цій ділянці фронту.
8. З іншого боку, кидання російських бойових потужностей на «утримання кожного метру» може бути спрямоване на підтримку цілей кремля в інформаційній та гібридній війні.
9 червня президент росії володимир путін вперше визнав, що український контрнаступ розпочався. Тоді він наголосив на двох ключових і постійних наративах: 1) українські сили не досягнуть значних успіхів, бо російська оборона добре підготовлена, і 2) українські сили зазнають величезних втрат особового складу та втратять західну військову техніку.
путін і кремль розглядають російські оборонні операції як велику перемогу на полі бою. росіяни постійно контратакують, що дозволяє кремлю називати ці операції індивідуальними перемогами – при тому, на інших ділянках фронту успіхи росії взагалі відсутні. Імовірно, ці дії мають на меті підірвати підтримку та довіру до ЗСУ в Україні та на Заході. Можливо, путін наказав російському військовому командуванню утримувати всі початкові оборонні позиції, щоб створити ілюзію, що українські контрнаступи, незважаючи на значну підтримку Заходу, не мають жодного тактичного чи оперативного ефекту. Проте ця інформаційна ініціатива може мати успіх лише у довгостроковій перспективі – якщо російська армія дійсно спромогнеться перешкодити українським силам прорватися та звільнити великі території.
9. Небажання російської армії відступити може бути пов’язане зі спробами російських військових командирів та чиновників використати контрнаступ для досягнення політичних цілей, або ж бути результатом мікроменеджменту путіна.
Інсайдерське джерело в кремлі заявило, що путін нібито дав міністру оборони росії сергію шойгу місяць – до початку жовтня 2023 року, – щоб покращити ситуацію на фронті, зупинити українські контрнаступи, повернути російській армії ініціативу та почати наступальну операцію на якесь велике місто. Якщо інформація інсайдера – правда, то це може вказувати на те, що російське військове командування, можливо, наказує постійно контратакувати в надії змусити український контрнаступ досягти кульмінації, навіть високою ціною для власного військового потенціалу.
Раніше ISW спостерігав випадки, коли міноборони росії, побоюючись неминучої втрати прихильності путіна, займалося очищенням армії від командирів, які пропонували чесні, але негативні погляди й поради та хотіли досягнути недосяжних цілей за рахунок російських сил. Наприклад, у лютому 2023 року міноборони розпочало наступ на Вугледар, щоб знівелювати у внутрішньоросійському інформаційному полі ефект від просування групи «вагнер» у Бахмуті та зберегти прихильність путіна. Цей наступ був невдалим, а ціна його була дуже високою. Інсайдерські джерела та мілблогери, які захищають теплінського, заявляють, що шойгу зосереджується на формуванні підґрунтя, щоб переконати путіна усунути того від командування – це було б можливо, якщо шойгу вдасться досягнути цілей путіна щодо контрнаступу. Один «протеплінський» канал навіть стверджує, що начальник російського генштабу генерал армії валерій герасимов уже усунув теплінського від контролю за оборонною операцією на півдні України. Наразі ISW не може підтвердити справедливість цієї заяви.
10. Українські сили можуть здійснити значний в оперативному відношенні прорив на Південній лінії фронту, якщо будуть виконані декілька ключових умов.
Значний український успіх буде більш імовірним, якщо:
1) на заході Запорізької області російська армія не має необхідних резервів або бойової потужності для підтримки оборони;
2) ЗСУ зберігають достатню бойову потужність, щоб продовжувати наступ після деградації бойової потужності росії;
3) російські оборонні позиції далі за поточним районом бойових дій не настільки щільно заміновані або добре підготовлені, як укріплення, які українські війська вже подолали.
Якщо хоча б одна з цих умов не буде виконана, ця гіпотеза не спрацює. Але на момент написання цього звіту є всі ознаки того, що дані умови мають місце. ISW продовжує оцінювати, що російська армія не має достатньо сил, розгорнутих на заході Запорізької області, щоб повністю укомплектувати свою глибинну оборону. Тому ЗСУ повинні мати змогу швидше рухатися через російські польові укріплення, якщо вони не укомплектовані належним чином.
Операції ЗСУ в Бахмуті зафіксували російські війська на сході України, подалі від південного фронту, та допомогли запобігти створенню стратегічного резерву. 22 вересня начальник Головного управління розвідки України генерал-лейтенант Кирило Буданов заявив, що російські військові розгорнули свою «резервну армію» – 25-ту загальновійськову – «приблизно на північ від Бахмута» для захисту від контрнаступальних дій ЗСУ на сході України.
Залишається незрозумілим 2) – чи мають українські сили достатніх резервів сил та бойової потужності, щоб ефективно використати оперативний прорив та продовжувати наступальні операції на півдні, доки російська оборона не лусне, і 3) – як сильно заміновані і як добре підготовлені російські позиції південніше поточного району бойових дій.
11. Український контрнаступ перебуває у надзвичайно динамічній фазі, і, незважаючи на останні позитивні показники, ISW не готовий давати впевнений прогноз розвитку подій.
Нещодавні багатообіцяючі повідомлення про тактичний прогрес ЗСУ в районі Оріхова, у тому числі прорив деяких російських польових укріплень, не слід сприймати як гарантію того, що Україна знаходиться на порозі значного оперативного успіху. Спостерігачам слід бути терплячими щодо плану української кампанії та очікувати, що контрнаступ України триватиме всю зиму 2023 року і до весни 2024-го. Щоб досягти успіху, Україні не потрібне раптове і надто глибоке проникнення.
✅Ключові події
◾️У зоні Оріхівського виступу (захід Запорізької області) від українських штурмів активно обороняються підрозділи трьох російських дивізій.
◾️Станом на 24 вересня ЗСУ наступають на трьох напрямках в межах Оріхівського виступу.
◾️російські джерела повідомляють, що 22 вересня ЗСУ увірвалися у Вербове і станом на 24 вересня продовжують атаки в населеному пункті із застосуванням бронетехніки.
◾️ЗСУ наступають на північ від Вербового і, за даними російських джерел, можуть відрізати 56-й повітряно-десантний полк, дислокований у Новофедорівці, від його «товаришів», що діють в районі Вербового.
◾️російські сили, щоб утримати свої поточні позиції, продовжують витрачати багато бойових ресурсів на контратаки та, схоже, відкидають оперативно обґрунтований курс дій – відступати на підготовлені оборонні позиції південніше.
◾️Можливо, російське військове командування наказує йти у контратаки, щоб виграти час, але незрозуміло, як кремль збирається використовувати час, здобутий такою ціною.
◾️З іншого боку, кидання російських бойових потужностей на «утримання кожного метру» може бути спрямоване на підтримку цілей кремля в інформаційній та гібридній війні.
◾️Небажання російської армії відступити може бути пов’язане зі спробами російських військових командирів та чиновників використати контрнаступ для досягнення політичних цілей, або ж бути результатом мікроменеджменту путіна.
◾️Українські сили можуть здійснити значний в оперативному відношенні прорив на Південній лінії фронту, якщо будуть виконані декілька ключових умов.
◾️24 вересня російські війська продовжували наступальні дії на лінії Куп’янськ-Сватове-Кремінна, поблизу Бахмута, на лінії Авдіївка-Донецьк і на заході Запорізької області.
Натисніть тут, щоб переглянути інтерактивну карту російського вторгнення в Україну від ISW. Ця карта оновлюється щодня разом зі статичними картами, представленими в цьому звіті.
Натисніть тут, щоб отримати доступ до архіву інтерактивних к арт ISW щодо російського вторгнення в Україну. Вони доповнюють статичні карти, які ISW створює щодня, та показують динамічну лінію фронту. Архів оновлюється щомісяця.
Примітка: Цей звіт включає дані станом на 15:00 за східним часом 24 вересня. Інформацію, що поступила пізніше, ISW охопить у наступному звіті серії «Оцінка російської наступальної кампанії» – 25 вересня.
