Оцінка російської наступальної кампанії – 24 червня
1. Пізно ввечері 24 червня кремль оголосив, що білоруський диктатор олександр лукашенко досяг угоди, згідно з якою хазяїн групи «вагнер» євген пригожин їде до білорусі, кримінальні звинувачення в росії проти нього скасовані; частина бойовиків «вагнера» підпише контракти з міноборони росії; нікому з «вагнерівців» не буде висунуто звинувачень за участь у збройному повстанні.
Речник кремля дмитро пєсков заявив, що російська влада закриває кримінальну справу проти пригожина, а сам пригожин їде до білорусі. Він подякував лукашенку за його посередницьку роль з «високою метою уникнути кровопролиття».
Перед тим прес-служба лукашенка розповіла про цю угоду: повідомила, що той вів переговори з пригожиним, та заявила, що раніше того ж дня лукашенко і путін домовилися вжити «двосторонніх дій» для врегулювання кризи. лукашенко наголосив на важливості уникнення «кривавої бійні» та забезпечення гарантій безпеки бойовикам «вагнера». Після цього білоруського звіту пригожин оприлюднив аудіоповідомлення, в якому заявив, що його «марш за справедливість» досяг своєї мети, і що він наказав своїм військам повернутися на свої полігони, щоб запобігти переростанню ситуації в кроваву бійню (і це після того, як бойовики «вагнера» вже вбили з десяток російських військових). У своїй заяві пригожин не згадав про участь лукашенка або якісь деталі домовленості.
Специфіка угоди, як і в який термін вона буде реалізована, очікувані результати для кожної зі сторон, а також ступінь, до якого всі стейкхолдери дотримуватимуться угоди, наразі залишаються незрозумілими.
2. До того, як угода була оголошена, група «вагнер» 23 і 24 червня оточила штаб російського південного військового округу в ростові-на-дону та здійснили просування до москви, не доїхавши 330 км. Повідомляється, що війська ПВК «вагнер» незабаром почнуть відходити на свої бази; є кадри, що демонструють, як пригожин залишає ростов-на-дону.
Раннім вечором 24 червня [за східним часом] у соціальних мережах масово поширилися кадри, де видно, як війська «вагнера» оточують штаб південного військового округу в ростові-на-дону. Пізніше джерела, пов’язані з «вагнером», опублікували кадри, на яких видно, як пригожин ходить навколо штабу разом із заступником міністра оборони генерал-полковником юнус-беком євкуровим та заступником начальника військової розвідки генерал-лейтенантом володимиром алексєєвим та вимагає зустрічі з міністром оборони сергієм шойгу і начальником генштабу валерієм герасимовим.
Геолоковані кадри, опубліковані близько 10:30 за московським часом, підтверджують, що особовий склад ПВК «вагнер» перетнув адміністративний кордон воронезької області на КПП «бургаївка»; російські військові на КПП склали зброю і здалися «вагнеру». На кадрах, опублікованих кількома годинами пізніше, показана колона техніки та обладнання «вагнера», що проїжджає через блокпост на трасі M4 «ростов-на-дону-воронеж-москва» біля річки Ікорець (приблизно у 85 км на південь від міста воронеж). Також є геолоковані кадри, що показують підрозділ «вагнера» із двома ЗРК «Панцир-1», що рухався через бутурлинівку (приблизно у 135 км на південний схід від воронежа). російські джерела заявили, що ця група відокремилася від основного конвою, щоб захопити авіабазу поблизу бутурлинівки, хоча ISW не спостерігав візуального підтвердження того, що бойовики «вагнера» зробили це. Також російські джерела опублікували кадри нібито російських вертольотів Ка-52, які завдають ударів по «вагнеру» на воронезькій трасі. Сили «вагнера» могли збити до трьох гелікоптерів радіоелектронної боротьби Мі-8 MTPR, і по одному вертольоту Мі-8, Ка-52, Мі-35, Мі-28, а також транспортний літак Ан-26/Іл-28, що призвело до загибелі щонайменше 13 пілотів і льотчиків та стало одним із найбільш смертоносних на сьогодні днів для російських військово-космічних сил у війни в Україні.
Опубліковані 24 червня раннім днем за московським часом геолоковані кадри демонструють, що війська «вагнера» досягли липецької області та продовжують рух на північ по трасі М4 у напрямку москви. російські війська почали розкопувати ділянки траси М4 в липецькій області, щоб перешкодити їх руху. Приблизно о 18:00 за московським часом з'явилися візуальні докази того, що війська «вагнера» знаходяться у красному (північ липецької області), приблизно у 330 км південніше москви. Повідомляється, що російські силовики почали підготовку оборонних рубежів на південному березі річки Ока в московській області; існують неперевірені повідомлення, що нібито місцеві жителі помітили бойовиків «вагнера» в каширі (95 км на південь від москви). ISW не має візуального підтвердження перебування бойовиків «вагнера» ближче до москви, ніж красне – незважаючи на твердження, що вони досягли кашири.
Після оголошення угоди ввечері 24 червня кремлівське інформаційне агентство «РІА Новості» опублікувало кадри, на яких зображено колони техніки й особового складу «вагнера», що виїжджають із ростова-на-дону. На момент виходу цієї публікації ISW не спостерігає додаткових візуальних доказів відходу «вагнера».
Колони групи «вагнер» на трасі М4 мали значну кількість важкої техніки. Різні мілблогери заявляли, що колона «вагнера» налічувала до 4000 чоловік особового складу та від 40 до 50 одиниць техніки, в тому числі БТР, основні бойові танки Т-90М, БМП, системи ППО «Панцир» і системи РСЗВ «Град». Один мілблогер зауважив, що очевидним є використання комбінації швидкого конвою під прикриттям багатошарової мобільної «парасольки» протиповітряної оборони (що складається з «Панцирів» і ПЗРК), яка ефективно захищає наземні сили від російської авіації, і це нагадує тактику «вагнера» під час попередніх операцій у Лівії. Чи здатна теоретично група «вагнера» підтримувати незалежні операції в росії – неясно.
3. кремлю було важко сформувати швидку ефективну відповідь на просування «вагнера», що показало недоліки у внутрішній безпеці – можливо, через несподіваність цих дій та наслідки великих втрат в Україні.
Як повідомляв ISW 23 червня, у відповідь на першу заяву пригожина про збройний заколот російська влада мобілізувала «омон» росгвардії та спецпідрозділи швидкого реагування «собр». Декілька російських мілблогерів повідомили, що колони росгвардії були підняті, їх помітили в московській області та на шляху до ростовської області. Однак ISW не спостерігав жодних повідомлень чи відеозаписів, які б свідчили про те, що підрозділи росгвардії вступили в бій з «вагнером». Основоположна місія росгвардії полягає в тому, щоб запобігати внутрішнім загрозам безпеці російського уряду, наприклад, наступу на москву. Примітно, що росгвардія не втрутилася і тоді, коли «вагнер» захоплював важливі військові об’єкти в ростові-на-дону та нищив російську авіатехніку. Деякі російські коментатори відзначили, що більшість особового складу, задіяного для внутрішньої оборони, становили призовники та росгвардійці, і поставили питання, чому російська влада вирішила використовувати призовників, а не більш спеціалізовані сили безпеки. чеченські сили рамзана кадирова, які, теоретично, також спеціалізуються на внутрішній безпеці, заявили, що реагують на просування «вагнера», але так і не зустрілися з «вагнерівцями» і не вступали в бій. Це не дивно і відповідає головній меті кадирова: підтримувати власні сили внутрішньої безпеки.
Спеціалізовані кремлівські органи внутрішньої безпеки не змогли відреагувати на захоплення зовнішніми військовими силами штаб-квартири південного військового округу та наступ на москву. Якби пригожин вирішив наказати своїм військам досягти околиць москви, то вони, імовірно, зробили б це.
4. російські джерела поспішили підкреслити, що збройне повстання «вагнера» не вплинуло на російську армію в Україні, але дії «вагнера» продемонстрували, що на росії відсутні резерви у тилових районах.
Міністерство оборони росії негайно закинуло пригожину, що його заколот створює можливості для ЗСУ. Воно заявило, що ЗСУ використали внутрішні потрясіння й почали атакувати в напрямку Бахмута. російські джерела широко висловлювали стурбованість, що повстання може порушити здатність армії захищатися від українських контрнаступів, але багато мілблогерів казали, що російські війська продовжують відбивати українські атаки. Відомий мілблогер особливо відзначив підрозділи південного військового округу на лінії Авдіївка-Донецьк за те, що вони продовжують виконувати необхідну роботу на фронті, незважаючи на «бардак» зі штабом округу в ростові-на-дону. Інший відомий мілблогер стверджував, що збройне повстання «вагнера» не завадило російським бойовим діям або авіаційним операціям.
пригожин, щоб уникнути подальшої критики своїх дій, зазначив, що він не має на меті завадити російським операціям в Україні або перешкоджати військовим літакам, що вилітають з аеродромів у ростовській області. Можливо, він розглядав можливість штурму штаб-квартири південного військового округу та зриву російських операцій в Україні як важіль у своєму конфлікті з міноборони та вимоги до путіна, тому не здійснював таких атак, які могли б призвести до серйозних тактичних впливів в Україні. Однак повстання пригожина продемонструвало, що російським силам бракує резервів у багатьох тилових районах. А ще воно майже напевно погіршить моральний дух російських солдатів в Україні – і це знання ЗСУ можуть використати для коригування спроб прорвати російську оборону.
5. путін очікувано підтримав міністерство оборони росії та його заходи з централізації контролю над пригожиним і російськими нерегулярними силами (у тому числі «вагнером»).
пригожин намагався виправдати своє збройне повстання, звинувативши російське міноборони – а саме міністра сергія шойгу і начальника генштабу генерала армії валерія герасимова – у завданні безповоротних втрат росії на полі бою та ударі по базі «вагнера». Але він не критикував путіна. Можливо, пригожин навмисно так зрежисирував своє пояснення, щоб дозволити путіну публічно призначити шойгу та герасимова цапами-відбувайлами за його вторгнення в Україну. Однак путін під час свого телевізійного виступу вранці 24 червня засудив пригожина (не називаючи його імені) і опосередковано звинуватив його в розв'язанні збройного повстання та вчиненні державної зради через «непомірні амбіції та особисті інтереси». Жорстка позиція путіна вказує на те, що він залишається на стороні міністерства оборони росії, яке, незважаючи на численні військові невдачі, незмінно лояльне йому і раніше, здавалося, користувалося його підтримкою. Також стало зрозуміло, що путін підтримує заходи міноборони з офіційної кооптації російських нерегулярних підрозділів, а не делегування повноважень незалежним суб’єктам, таким як група «вагнер», як того хотів Пригожин.
6. Угода, досягнута за посередництва лукашенка, скоріше за все, ліквідує групу «вагнер» в її нинішньому вигляді як незалежну спільноту під керівництвом пригожина, хоча її бойовики можуть адаптуватися до існуючих та нових можливостей.
Угода, зокрема, позбавляє пригожина контролю над групою «вагнер» в обмін на зняття кримінальних звинувачень у повстанні та державній зраді. Якщо угода буде виконана, як про це каже пєсков, то певна частина групи «вагнер» буде підпорядкована міноборони росії, чого давно хотів міністр шойгу. Але незрозуміло, як кремль обґрунтує, що бойовики «вагнера» не брали участі в повстанні, а у повідомленні пєскова не уточнюється їхня подальша доля, окрім як помилування. Ці бойовики потенційно можуть підписати контракти з міноборони на індивідуальній основі, демобілізуватися в росії (ймовірно, це небезпечно для внутрішньої безпеки кремля), виїхати в якомусь статусі до білорусі, розгорнутися за кордоном для підтримки попередніх операцій «вагнера» в Африці чи на Близькому Сході. Незрозуміло, наскільки охоче інтегровані в структури міноборони солдати «вагнера» підуть на співпрацю, а також наскільки охоче регулярні збройні сили служитимуть з «вагнерівцями» в майбутньому.
Позиція путіна щодо шойгу й герасимова наразі залишається незрозумілою. пєсков уточнив, що будь-які кадрові перестановки є виключно прерогативою путіна і «навряд чи» обговорювалися під час переговорів.
7. Імовірно, пригожин ризикнув, вирішивши, що його єдиний шлях зберегти групу «вагнер» як незалежну силу – це виступити проти російського міноборони; можливо, він розраховував на дезертирство російських військових. Але він переоцінив власні перспективи.
Швидше за все, пригожин сприйняв дедлайн міноборони щодо офіційного оформлення контролю над усіма нерегулярними формуваннями, включаючи «вагнер», як екзистенційну загрозу своєму політичному (а можливо, і особистому) існуванню. Тому він вирішив ризикнути і використати свої сили, щоб змінити керівництво міноборони швидше, ніж він втратить контроль над групою «вагнер». Як оцінив ISW 23 червня, єдиною його справжньою надією на тривалий успіх могло б бути забезпечення дезертирства з частин міноборони, але цього не сталося. Майже напевно пригожин планував цю спробу заздалегідь – спостерігалася висока координація та швидкість руху «вагнера», – але ISW не може підтвердити цю гіпотезу з відкритих джерел.
8. Повстання пригожина ще більше підірвало його існуючу базу підтримки в ультранаціоналістичній спільноті, російському уряді та всередині самої групи «вагнер».
Збройне повстання пригожина, ймовірно, серйозно підірвало підтримку групи «вагнер» і змусило пов’язану з нею регіональну владу та рекрутингові організації засудити його дії. Губернатор курської області роман старовойт закликав пригожина відмовитися від своїх планів та не допустити внутрішнього конфлікту. Він визнав, що курська область раніше співпрацювала з «вагнером» у підготовці кадрів для місцевого ополчення. Голова «союзу добровольців Донбасу» олександр бородай також засудив збройний заколот «вагнера» і назвав його ударом у спину росії. Можливо, раніше пригожин покладався на «союз добровольців Донбасу», щоб мати доступ до пулу вербування в російській ультранаціоналістичноій спільноті.
Також, імовірно, пригожин розлютив багатьох бойовиків «вагнера», а також ультранаціоналістів, які симпатизували групі – тим, що не продовжив свій похід на москву. Пов’язаний з «вагнером» мілблогер заявив, що група готувалася до походу на москву заздалегідь і мала намір спровокувати евакуацію з міста вищих чиновників та керівництва. Він обурений тим, що пригожин – «політик із сумнівними перспективами» – зруйнував всю цю роботу. Така помітна критика пригожина, імовірно, відображає широке невдоволення в «провагнерівському» інформаційному просторі, який аплодував повстанню. Один відомий російський мілблогер зазначив, що багато з тих його колег, хто раніше підтримував «вагнер», проігнорували повстання або зробили нейтральні заяви щодо нього.
Незрозуміла угода, яку пригожин уклав із лукашенком і кремлем, імовірно, засмутить і бойовиків «вагнера», оскільки це означає кінець спроб пригожина убезпечити свою ПВК від підпорядкування міноборони. Наразі незрозуміло, чи підтримують пригожина командири або рядовий склад «вагнера» у зв'язку з укладанням цієї угоди; багато бойовиків «вагнера», швидше за все, будуть незадоволені можливістю підписання контрактів з міноборони, демобілізації чи розгортання подалі від України.
9. Роль президента білорусі лукашенка, який прямо доклався до зупинення військового наступу на москву, є принизливою для путіна і, можливо, забезпечила лукашенкові певні вигоди.
Прес-служба президента білорусі оголосила, що вранці 24 червня путін поінформував лукашенка про ситуацію, що розвивається на півдні росії, та натякнула, що путін звернувся до лукашенка з проханням вирішити проблему із збройним повстанням; білоруський уряд часто розгортає взаємодію з кремлем на свою користь, і цей натяк не має підтвердження. Повідомляється, що лукашенко використовував власні «існуючі канали», щоб прояснити ситуацію на місці та вести переговори з пригожиним.
Повідомлення про доступ лукашенка до «існуючих каналів» і успішні перемовини, ймовірно, вказують на те, що лукашенко має якийсь вплив на пригожина, яким він міг скористатися для деескалації ситуації. У минулому лукашенка й сили «вагнера» повязує інцидент, що стався під час його передвиборчої кампанії. Наприкінці липня 2020 року білоруська влада заарештувала 3 громадян росії, які, імовірно, належали до групи «вагнер». лукашенко звинуватив можливих бойовиків «вагнера» у планах втручання у вибори в білорусі, незважаючи на те, що в минулому група відкрито використовувала білорусь як транзитну країну для своїх місій. В результаті лукашенко 15 серпня 2020 року ініціював телефонну розмову з путіним і звільнив 32 «вагнерівця».
Імовірно, лукашенко намагатиметься використати свою роль у деескалації збройного повстання для досягнення своїх цілей, таких як відстрочка офіційного оформлення союзної держави росії та білорусі або заборона путіну використовувати білоруські війська в Україні.
10. Наразі кремль знаходиться перед загрозою глибокої нестабільності. Угода, досягнута лукашенком, є короткостроковим, а не довгостроковим рішенням, а повстання пригожина виявило серйозні вади кремля та російського міноборони.
Припущення про те, що повстання пригожина, відповідь кремля і посередництво лукашенка були інсценовані кремлем – абсурдне. Образ путіна, який виступає по національному телебаченню із закликом припинити збройне повстання та попереджає про повторення революції 1917 року – а потім звертається до іноземного лідера за посередництвом для його вгамування – запам'ятається надовго.
Повстання виявило слабкість російських сил безпеки та продемонструвало нездатність путіна своєчасно дати відсіч внутрішній загрозі – і це ще більше послабило його монополію на силу. Швидке просування пригожина до москви виявило неспроможність більшої частини російських регулярних сил – і показало всім спецслужбам, бізнесменам, ключовим фігурам російського уряду, що приватні війська, що не перебувають під командуванням держави, можуть досягти вражаючих результатів. Дії «вагнера» також продемонстрували відсутність російських військових резервів, які майже повністю спрямовані на бойові дії в Україні, а також небезпеку опори на недосвідчених призовників для захисту кордонів росії.
кремль намагався швидко реагувати в інформаційному просторі. При цьому жителі ростова-на-дону не виступали проти «вагнера», а в деяких випадках тепло вітали його. Вони не демонстрували яскравої опозиції до путіна, але як мінімум розуміли дії пригожина. Нарешті, очевидне здивування кремля кроком пригожина не дуже добре позначається на російській службі внутрішньої розвідки та фсб. До повстання пригожин постійно загострював свою риторику проти російського міноборони, і путіну не вдалося знівелювати цей ризик.
Ми не можемо і не будемо міркувати про конкретні наслідки повстання пригожина та слабкої реакції кремля, та не прогнозуємо, як це роблять деякі, неминучий крах російського уряду. Але повстання пригожина та розв’язка подій 23 і 24 червня – при тому, що це не обов’язково може бути боротьба пригожина та кремля, – імовірно, суттєво підірвуть уряд путіна і завдадуть шкоди російським військовим зусиллям в Україні.
11. 24 червня, попри збройне повстання пригожина, російська армія завдали найбільшої за останні місяці серії ракетних ударів по Україні.
У Генштабі України повідомили, що російські війська випустили з Каспійського моря 40 крилатих ракет Х-101/Х-555 з десяти стратегічних бомбардувальників Ту-95, з північного напрямку – 9 крилатих ракет Х-22 з восьми стратегічних бомбардувальників Ту22М3, дві крилаті ракети «Калібр» морського базування з Чорного моря, а також дві зенітні ракет С-300 та три безпілотники «Shahed»-131/136. Українська ППО збила всі 40 крилатих ракет Х-101/Х-555, два «Shahed»-и і одну крилату ракету «Калібр». Українські посадовці заявили, що російські війська уразили житлові квартали Києва, а також міста Дніпро і Кривий Ріг Дніпропетровській області.
Міноборони росії заявило, що російські війська завдали ударів по українських центрах радіоелектронної розвідки, авіаційній техніці на аеродромі в Кіровоградській області та по складах палива в місті Дніпро. Раніше того ж дня пригожин заявив, що російські авіаційні підрозділи, які діють в Україні, здійснюють польоти згідно зі своїм розкладом, і що контроль «вагнера» над військовою інфраструктурою в ростовській області, включно із ростовським аеродромом, не завадить російським операціям. Якщо пригожин і міг зі штабу південного військового округу в ростові-на-дону зірвати операції, пов’язані з великою серією ударів, то він, імовірно, утримався від цього, щоб уникнути критики, мовляв, він стає на заваді російським військовим діям.
12. 24 червня ЗСУ проводили контрнаступальні операції щонайменше на двох ділянках фронту і, як повідомляється, мають територіальне просування.
Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр 24 червня заявила, що українські війська розпочали штурм на декількох напрямках одночасно і просунулися на північ та південний захід від Бахмута. Маляр також сказала, що українські сили продовжують вести важкі бої на Запорізькому фронті. Командувач Таврійського угруповання військ ЗСУ бригадний генерал Олександр Тарнавський 23 червня доповів, що ЗСУ досягли успіхів у наступі на неконкретизованій ділянці Таврійського (Запорізького) напрямку.
російські мілблогери написали, що посилення українських штурмів в ніч з 23 на 24 червня та зменшення вогню російської артилерії сприяло українському просуванню на південь від Оріхова. Міноборони росії заявило, що ЗСУ також провели невдалі наступальні операції на південь від Донецька та на Лиманському напрямку.
Представник Головного управління розвідки України Вадим Скібіцький 24 червня заявив, що ЗСУ, імовірно, продовжуватимуть активні наступальні та оборонні дії протягом наступних двох-трьох місяців.
✅Ключові події
◾️Пізно ввечері 24 червня кремль оголосив, що білоруський диктатор олександр лукашенко досяг угоди, згідно з якою хазяїн групи «вагнер» євген пригожин їде до білорусі, кримінальні звинувачення в росії проти нього скасовані; частина бойовиків «вагнера» підпише контракти з міноборони росії; нікому з «вагнерівців» не буде висунуто звинувачень за участь у збройному повстанні.
◾️До того, як угода була оголошена, група «вагнер» 23 і 24 червня оточила штаб російського південного військового округу в ростові-на-дону та здійснили просування до москви, не доїхавши 330 км. Повідомляється, що війська ПВК «вагнер» незабаром почнуть відходити на свої бази; є кадри, що демонструють, як пригожин залишає ростов-на-дону.
◾️кремлю було важко сформувати швидку ефективну відповідь на просування «вагнера», що показало недоліки у внутрішній безпеці – можливо, через несподіваність цих дій та наслідки великих втрат в Україні.
◾️путін очікувано підтримав міністерство оборони росії та його заходи з централізації контролю над пригожиним і російськими нерегулярними силами (у тому числі «вагнером»).
◾️Угода, досягнута за посередництва лукашенка, скоріше за все, ліквідує групу «вагнер» в її нинішньому вигляді як незалежну спільноту під керівництвом пригожина, хоча її бойовики можуть адаптуватися до існуючих та нових можливостей.
◾️Імовірно, пригожин ризикнув, вирішивши, що його єдиний шлях зберегти групу «вагнер» як незалежну силу – це виступити проти російського міноборони; можливо, він розраховував на дезертирство російських військових. Але він переоцінив власні перспективи.
◾️Роль президента білорусі лукашенка, який прямо доклався до зупинення військового наступу на москву, є принизливою для путіна і, можливо, забезпечила лукашенкові певні вигоди.
◾️Наразі кремль знаходиться перед загрозою глибокої нестабільності. Угода, досягнута лукашенком, є короткостроковим, а не довгостроковим рішенням, а повстання пригожина виявило серйозні вади кремля та російського міноборони.
◾️24 червня, попри збройне повстання пригожина, російська армія завдали найбільшої за останні місяці серії ракетних ударів по Україні.
◾️24 червня ЗСУ проводили контрнаступальні операції щонайменше на двох ділянках фронту і, як повідомляється, мають територіальне просування; на інших ділянках фронту тривали регулярні бої.
Натисніть тут, щоб переглянути інтерактивну карту російського вторгнення в Україну від ISW. Ця карта оновлюється щодня разом зі статичними картами, представленими в цьому звіті.
Натисніть тут, щоб отримати доступ до архіву інтерактивних к арт ISW щодо російського вторгнення в Україну. Вони доповнюють статичні карти, які ISW створює щодня, та показують динамічну лінію фронту. Архів оновлюється щомісяця.
